65-річний мер невеличкого бельгійського міста Крайнем Бертран Воке, що на околиці Брюсселя, на початку повномасштабного вторгнення допомагав Україні, організовуючи прийом біженців та збори на військові й цивільні потреби, відправляючи вантажівки з гуманітарною допомогою. Крім того, він почав вчити українську мову й зараз уже вільно висловлюється нею.
Про це пише Радіо Свобода.
Мотивом було не спростити свою комунікацію зі 160 українськими біженцями в Крайнемі, а зробити свій внесок у порятунок української культури, яку росія теж атакує.
Коли почалася війна, мер Крайнема шукав у своєму містечку родини, що могли би впустити українців у свої власні домівки. А також – вільні приміщення, придатні для розселення людей.
«У нас була унікальна можливість: монастир, який випадково залишився порожнім.
Монахині виїхали за два тижні до цього. Новий власник погодився приймати українців протягом року… Також багато сімей у нашій громаді приймали українців – іноді по 3-5 людей. Це був дуже сильний приклад солідарності», – пригадує Бертран Воке.
Міський голова й сам подав такий приклад: вони з дружиною досі ділять власний дах над головою з українською родиною.
Для біженців також організовували роз’яснення щодо їх подальших кроків у Бельгії, де багато хто скаржиться на надмірну бюрократію.
Окрім підтримки біженців в Бельгії, громада підтримує селище Коцюбинське на Київщині.
Складна мова розумних людей
Крім того, Воке розповідає, що працює не менше шістдесяти годин на тиждень, з перших днів вторгнення вчить українську мову, й уже просунувся до рівня, який дозволяє йому вільно спілкуватися.
«Українці – дуже розумні. Якщо ви використовуєте розумну мову, звичайно, це… Ми думаємо мовою. Якщо ми використовуємо складну мову, також є багато можливостей (розвивати мислення – ред.)… Це дуже корисний інструмент», – пояснює Воке українською додану вартість мови для мислення.
Мова, вважає очільник Крайнема, може навіть стояти за винахідливістю українців, яку вважає надзвичайною.
«Витончена й дуже цікава мова, вочевидь, впливає на спосіб вашого мислення. Сьогодні, наприклад, Україна стає одним із, мабуть, найбільших експертів у галузі дронових систем… На жаль, причина – війна. Звісно, ми би воліли, щоб це було без неї, але за цих обставин я вважаю це справді вражаючим», – каже мер.
Носій французької й нідерландської, який вільно володіє англійською і в юності вивчав грецьку й латинь, пояснює, які виклики для його мислення створює українська мова.
«Прикметники, іменники, відмінки – це дуже-дуже… Для мене це трохи складно… Їх, них, їм – це трохи складно. А наприклад також – один рік. Три роки. П’ять років… Недоконаний і доконаний (види – ред.) – це трохи складно. – Ви й це вже знаєте? – Багато помилок (роблю – ред.). Але крок за кроком», – спілкується Воке з авторкою цих рядків старанною українською, особливу увагу приділяючи коректній граматиці.
Раз на тиждень мер виходить на відеозв’язок зі своєю викладачкою – носійкою української мови, яку називає «напрочуд терплячою». Користується також популярним додатком Duolingo, коли має вільну мить у перервах між безкінечними дзвінками й зустрічами на роботі.
Мер Крайнема каже, що його найбільше захоплює мужність українців. Одним із її проявів вважає швидке повернення поранених бійців на фронт, бо там – їх побратими, які конче потребують підмоги.
Мер Крайнема ще не був в країні, мовою якої так захопився. Але має намір відвідати її за нагоди і припускає, що першим пунктом призначення стане селище Коцюбинське, в допомозі якому Воке об’єднав зусилля з сусідньою громадою.
