24 листопада в Івано-Франківську відзначили 100-річчя з дня народження художника, шістдесятника та дисидента Опанаса Заливахи. З нагоди ювілею в Івано-Франківському національному академічному театрі влаштували виставку картин митця. В експозиції — 30 робіт.
Про це пише Суспільне, посилаючись на повідомлення директора Музею мистецтв Прикарпаття Василя Романця.
За його словами, ця подія відкриває серію заходів у межах святкування сторіччя з дня народження Опанаса Заливахи. Наступна виставка відбудеться 26 листопада о 15:00 в Музеї мистецтв Прикарпаття. Експозиція триватиме до кінця 2025 року.
“У межах святкування будуть ще дві такі виставки. Загалом плануємо представити приблизно сотню картин. У Заливахи — велика спадщина, і ми хочемо показати всі періоди його творчості. Частина з цих картин перебуває у власності нашого музею, іншу частину родина передала нам на зберігання. І ще деякі картини є у приватних колекціях”, — говорить Василь Романець.
Франківський художник Богдан Бринський розповів, що особисто знав Опанаса Заливаху, відвідував його майстерню, виставки та багато почерпнув для себе.
“Я навчався на п’ятому курсі, малював пейзажі. І мені Денис-Лев Іванцев каже: “Я тебе приведу до такого художника, який тебе з того пейзажного малярства виведе”. Ну я тоді не розумів: як виведе, куди? А потім, коли побачив його роботи, думаю: більше не буду брати пензля до рук. Відтоді я знаю, що таке місія митця, яку громадянську позицію має мати художник і як має йти по життю”, — пригадує Богдан Бринський.
Найбільше його вражає автентичність у роботах Заливахи.
“Коли він вперше приїхав до Косова, то навіть мови не знав, але пройнявся українською культурою. Відчув щось рідне, спрацювали гени, ці давні образи йому відкрилися. Він обрав бути українцем, хоча це було дуже небезпечно. Настільки сміливі, авангардні, глибокі ці картини написані в час, коли був дозволений лише соцреалізм”, — пояснює Бринський.
Художник-викладач Орест Заборський каже, що Опанаса Заливаху завжди цікавило, чим є українська ідентичність. З його слів, свою творчість митець присвятив пошуку відповіді на це запитання.
“Ще коли він вчився у Ленінграді, розказував мені: грузини були грузинами, казахи — казахами, а от українці, білоруси та росіяни чомусь були слов’янами. Ми не мали свого такого відображення. І Опанас Заливаха його шукав. Він шукав у собі українця — досліджував це на собі, ніби хотів вивести формулу, щоб ми не плутали себе з чужими народами”, — розповів Заборський.
Хто такий Опанас Заливаха та чому його заарештували у СРСР
Опанас Заливаха — живописець, графік, скульптор, кераміст. Народився у 1925 році у селі Гусинка Харківської області. Його сім’я, втікаючи від голоду 1930-х років, переїхала на Далекий Схід (РФ).
Опанас Заливаха закінчив художню школу при Ленінградській академії мистецтв, згодом навчався в Ленінградському державному інституті живопису, скульптури й архітектури. Приїжджав на практику у місто Косів на Івано-Франківщину.
У 1961 році Опанас Заливаха переїхав на Прикарпаття. Коли він організував свою персональну виставку, вона не сподобалася працівникам обкому партії за “занепадницькі настрої”. Через кілька днів її закрили.
Восени 1962 року він познайомився з київськими художниками та літераторами, долучився до правозахисної діяльності. У 1964 році у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Севрук та Галиною Зубченко створив вітраж “Шевченко. Мати” до 150-річчя Тараса Шевченка. Цей твір радянська влада кваліфікувала як ідейно ворожий і знищила його.
У 1965 році Опанаса Заливаху заарештували за “антирадянську пропаганду й агітацію” і засудили до п’яти років таборів суворого режиму. Покарання митець відбував у таборі № 11 у Мордовії.
У 1970 році Опанас Заливаха повернувся до Івано-Франківська, одружився з племінницею Степана Бандери Дариною. Окрім графіки й малярства, митець створював вітражі, мозаїки, скульптуру та кераміку. Його твори були новаторськими за формою та мали глибокий національно-патріотичний зміст.
Опанас Заливаха помер 24 квітня 2007 року. 23 листопада 2017 у середмісті Івано-Франківська на вулиці Незалежності йому встановили пам’ятник, автором якого є Ігор Семак.
