22 листопада у Франківському драмтеатрі відбудеться прем’єра вистави Вікторії Трофіменко “Яків”. Це — історична драма про голову колгоспу з Черкащини Якова Дробота, який під час Голодомору 1932-1933 років врятував від загибелі ціле село.
Вистава має благодійну мету: разом з фондом Сергія Притули колектив театру відкрив збір на 200 тисяч гривень для українських саперів, повідомляє Суспільне.
Команда Івано-Франківського національного академічного драмтеатру імені Івана Франка представить прем’єру історичної драми “Яків” у день пам’яті жертв Голодомору. Режисерка Вікторія Трофіменко розповіла, що в основу постановки лягли архівні матеріали 1928-1933 років. Оповідь ведеться через історію реальної постаті — голови колгоспу “Незаможник” Якова Дробота, який працював на радянську владу, та, усвідомивши наслідки, почав таємно рятувати селян від голодної смерті.
“У нас дуже багато людей вважають, що ми маємо право на існування з цією темою тільки тоді, коли говоримо про те, що ми — жертви. Так, ми були жертвами, але були люди, які брали на себе відповідальність, були люди, які брали активно участь у цьому процесі”, — сказала Вікторія Трофіменко.
Для режисерки вистави було найважливішим відтворити події початку 1930-х років правдиво.
“Я спілкувалася, з ким могла, перевірила всі історичні джерела, які можливі, дуже багато спілкувалася з істориками, передивилася все, перечитала абсолютно все, що можна було прочитати, щоб зробити не плакат, щоб занурити глядача. Хочу, щоб ми зрозуміли: а якби я був у тій ситуації, то як би повівся? Хочу відтворити цей фрагмент життя. І люди робили в тих жорнах історії свої вибори. І мені здається, це — архіважливо”, — розповідає Вікторія Трофіменко.
Головну роль у виставі “Яків” виконує франківський актор Андрій Мельник. Він прагне показати жах тих подій через внутрішній конфлікт свого персонажа.
“Мабуть, для моєї ролі найважливіше — це передати момент, коли людина від якоїсь сліпої віри в цей комунізм, в цю соціалістичну історію перейшла до розуміння того, наскільки це жахливо, і до визнання помилок і ухвалення рішень, як знайти з цього вихід”, — каже Андрій Мельник.
Подолати травму
Він додає, що ця постановка — важлива для розуміння справжньої природи та масштабу Голодомору.
“Насправді дуже багато людей за кордоном не знають цю історію дотепер, бо тоді, в радянські часи, це закривалося від всього світу. Вона досі не є такою відкритою. Світ, наприклад, знає Гітлера, так? Але за часів Сталіна насправді загинуло більше людей. І ці моменти якось опускаються, і ситуація, яка є зараз, ставлення до України й Росії у світі — дуже неоднозначне”, — говорить актор Андрій Мельник.
Генеральний директор і художній керівник Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський каже, що рефлексії над темою Голодомору необхідні, щоб подолати генераційну травму.
“Ми маємо знати, що, чому, як це відбулося. Тільки тоді можемо викинути, викреслити це зі своєї свідомості. Знати для того, щоб таких жахливих сторінок в історії нашої нації, як Голодомор, більше не повторювалося. Для мене — це історія, як урок, як навіть у найдраматичніших, найтрагічніших ситуаціях потрібно вміти згуртуватися і тільки не роз’єднуватися, бо тільки тоді ми здатні перемогти ті виклики, які були, які, на жаль, зараз переживає наша нація”, — розповідає Ростислав Держипільський.
Галина Баранкевич має у цій драмі епізодичну роль, втім, говорить акторка, це — одне з найтрагічніших і найважчих перевтілень протягом всієї кар’єри. За сюжетом, її героїні доводиться з’їсти власну дитину, щоб не померти з голоду.
“Такого ґатунку вистави, де є реальні події, де є реальні персонажі, у них ти не виконуєш роль, ти не йдеш на роботу — ти виконуєш певну місію, і це — моя данина пам’яті тим людям, які через це пройшли. Тому що знаємо, які були жахливі події, знаємо ці всі страшні жахи, трагічні історії. І через що довелося людям пройти, яка це була мученицька і смерть, і загалом ситуація. Тому мені, як актрисі, доводиться лише надати дихання цій пам’яті”, — каже Галина Баранкевич.
Костюми та благодійна мета
Для вистави “Яків” команда костюмерів пошила понад сотню одеж.
“На одного актора припадає три-чотири переодягання. І дуже багато залучили студентів, маленьких дітей. Тут показано, наприклад, як образ може передати селянку, дуже бідну селянку, яка розпродує свої речі. Тобто костюми такі, які були в ті часи”, — каже художниця з костюмів Олена Андрійчук.
Керівниця відділу комунікацій Франківського драмтеатру Юлія Рій додає, що вистава “Яків” має й благодійну мету. Спільно з фондом Сергія Притули колектив театру організував збір на 200 тисяч гривень для саперів, які розміновують звільнені від російських військ землі.
“Ми будемо робити своєрідні заохочувальні такі акції. Серед тих, хто задонатить від 500 гривень, ми розігруємо запрошення на виставу для двох людей та афішу з усіма автографами наших акторів. Наступний показ у нас також запланований у грудні, тобто ми збір не закриваємо, а будемо його промоутити, рекламувати, поки не зберемо цю суму”, — говорить Юлія Рій.
