Тетяна Трощинська: жодна інституційна неспроможність не може засліпити очі тим, хто готовий бачити інфернальне зло, яким є Росія

У моєму телефоні є одна страшна фотографія. Вона з Київщини березня 2022 року.
На ній руді собачі лапки.
Росіяни прибили песика до драбини цвяхами, а тоді лишили від нього лише лапки.
Я вичистила галерею ще в середині 2022-го, коли стало зрозуміло, що свідчень злочинів Росії більш ніж достатньо і в медіа, і серед документаторів, і в правозахисників; і що кількість цих свідчень зростає і зростає.
Лишила лише цю фотографію.
У сюжеті колег Суспільне Чернігів з прикордонного Грем’яча, який дивилась днями, жінка розповідає, як росіяни прицільно б’ють дронами по курчатах на подвір’ї.
Поцілили в пса.
Я завжди думаю про те, що оператор дрона бачить, куди цілить.
Бачить, коли полює за людьми, так само бачить, коли полює за тваринами, птахами.
Я не намагаюся нічого про росіян зрозуміти. Не намагаюся пояснити зло.
Не намагаюся порівняти зло, яке вони заподіюють людям, зі злом до тварин.
Я не вірю, що істота, яка може відрубати собаці лапки, пожаліє людину.
Все давно зрозуміло.
Я просто констатую.
І знаєте, бувають дні, коли я не маю сили жаліти “заплутану маленьку людину”, яка досі нічого не зрозуміла про цю війну.
Яка закривається “від негативу”, яка “втомилась від війни”, яка не хоче нічого знати і нічого вирішувати.
Яка “повстала” в конкретному Сихові, бо її “довели”.
Можна написати сотні текстів з поясненнями, що спричиняє дії “маленьких людей”, яким все “погано пояснили”, “підвищили очікування”, “не сказали усієї правди”, сотні текстів з порадами про реформи, інституції, комунікації, механізми, санкції, тощо, тощо, тощо.
Що президент нарешті має стати на сторону армії, а не весь час бути на стороні вати в голові якогось ефемерного виборця.
Я сама за останні роки таких текстів кілька десятків написала.
Та все ж.
Перша і головна брехня – це чесно не називати паскудні дії конкретних людей справжнім паскудством.
Бо жоден управлінський провал жодної влади, жодна інституційна неспроможність не може засліпити очі тим, хто готовий бачити інфернальне зло, яким є Росія.
Все решта – брехня, лицемірство, ігрища з моральним вибором.
Трошки емоційно, вибачте.

Про авторку: Тетяна Трощинська — українська журналістка та медіаменеджерка
Передрук не редагуємо. Оригінал тут