Ушаков учора заявив, що Росія не бачить сенсу в переговорах.
Хочу зафіксувати цей момент, бо те, про що так довго говорили притомні експерти (і просто притомні люди), нарешті стало очевидним і тим, хто живе із заплющеними очима.
Сподіваюсь, на якийсь час це призупинить майже півторарічний інформаційний шум, який забирав невиправдано багато ресурсу в українських і західних медіа і множив очікування у людей.
Скільки ж кнопок на клавіатурі зламалося за 28 пунктів, 20 пунктів, зрада – не зрада.
Я все розумію і про імітацію процесу, і про те, що десь доводиться зображати віру в перемовини.
Але як же остогидло і втомило це тло. І як воно відволікає від важливого.
Висловлюю співчуття багатьом політикам і політичним технологам: схоже, ми входимо в якийсь період (до наступних маніпуляцій), коли говорити про вибори буде недоречно і намагатись продати щось “під вибори” теж буде не надто легко.
І так само співчуваю блогерам, ютуберам, журналістам і навіть інфошахраям та “голубіцам міра”, які не зможуть далі торгувати очікуваннями, що “ось-ось мир”.
Доведеться хоча б якийсь час працювати з реальністю. Total defence, як-то кажуть.
Втім, поза іронією – це мене повертає в одну дуже серйозну точку.
Ви знаєте, я дуже мрію про той момент, коли більша частина наших обговорень в публічному просторі (і особливо – порядок денний, який йде від влади, від тих, хто відповідальні за ухвалення рішень, в першу чергу – всередині України) буде стосуватись справжніх пріоритетів країни, яка у війні.
Про авторку: Тетяна Трощинська — українська журналістка та медіаменеджерка
Передрук не редагуємо. Оригінал тут
