Це не помсту і не про карму.
Більше того, багато людей, які ніколи не робили того, що він і його супружниця Сімоньян, і хворіють, і перебувають в комі, і на окозахворювання хворіють, і вмирають від них.
Тому питання Кеосаяна не в кармі.
А в тому, що пропагандисти такого масштабу чинять злочин і якщо справедливість приходить у таких спосіб, це теж спосіб.
По-перше, такі, як Кеосаян, – це системні пропагандисти. А системна пропаганда спрямована в першу чергу на те, щоб спростити іншим знищення, убивство – саме через дегуманізацію.
Тому Кеосаян сам спочатку расчєловєчився і системно з 2016 року (відколи існувала його “Мєждународная пілорама”) розповідав, що Україну треба знищити, українці не зовсім люди, бо України не існує і її придумав Лєнін, радів обстрілам і смертям, бо “нацистів” і “бандерівців” взагалі не жаль.
Я не про те, що пропагандисти забрали у росіян суб’єктність і щось їм навіяли, ні.
Бо пропаганда найкраще працює тоді, коли люди до неї готові, коли вона не суперечить їхній картині світу (ну або коли страх сильніший за реальність, і людина може не вірити, але просто грає в те, що вірить, – через страх).
Але в садомазохістській російській культурі, де влада тебе принижує в нуль, а потім може підняти через вбиство інших людей, такі як Кеосаян і решта, існують саме для того, щоб легітимізувати готовність до знищення інших людей, яких вони назвали ворогами, легітимізує найогидніші, найнижчі, наймерзенніші людські почуття і стани.
Знімає з них табу.
Дає їм голос.
І знімає почуття провини, якби раптом хто засумнівався.
По-друге, Кеосаян давав російському обивателю з дивана сенс життя на цьому продавленому дивані – сенс саме в ненависті до українців і України.
Це як робота з натовпом, але пасивним.
Тому такий тон, тому така агресія, тому найчорніші, найогидніші вислови з екрана.
Ви ж звертали увагу, що вони увесь час кричать, всі ці Соловйови, Скабєєви, Кеосаяни?
Це той тип пропаганди, який розрахований на соціальне дно.
І чим більше вони кричать, тим більш безкарною відчуває себе їхня аудиторія.
Бо, дивись, он як можна і за це тобі нічого не буде.
І яке б лайно вони не лили, вони формують свою бульбашку, свою секту прихильників.
Це люди, які на них фактично підсідають, як на важкий нартотик, і пропагандисти форматують їм сприйняття добра і зла.
Так, я переконана у персональній провині кожного в російсьуій армії і на російському дивані, але якщо раптом якийсь зетний солдат із дєрєвні Грязний Лапоть, крім бабла за контрактом, захоче якогось “сенсу”, то такі, як Кеосаян, його дадуть.
По-третє, системні пропагандисти працюють свідомо.
Кеосаян знав, що він робить.
Сімоньян знає, що вона робить.
Кеосаян до “пілорами” був якимось режисером, усі ж вони вони кимось були.
Тому все вони знають і розуміють.
Чи напав би Путін, якби не російська пропаганда і не ці всі?
Думав, так, напав би.
Але питання в тому, що некоректно навіть відділяти одне від іншого.
Кеосаян, Сімоньян і ко – це частина інфраструктури російської війни проти України.
Частина того, що такі ночі, як була сьогодні, стали для росіян системою.
У 2022-му році в Гаазі намагалися судити пропагандиста Фелісьєна Кабугу, який переховувався понад 20 років, а сам був одним із засновників радіо “Тисячі пагорбів” і особисто в радіоефірах закликав до геноциду тутсі в Руанді.
“Вбий таргана” – це звідти.
А незабаром, у 2023-му, в Кабуги діагностували деменцію. Суд відмовився продовжувати справу.
Проблема правосуддя в тому, що його жорна мелють надто повільно.
І буває – невчасно.
А смерть не питає, чи зібрано багато доказів і чи суд їх бере до уваги.
Передрук не редагуємо. Оригінал тут.
