У Верховині під час різдвяного дійства «Колядуймо з вірою у Перемогу» зафіксували унікальний рекорд — 188 гуцульських барток на одній локації.
Про це повідомляє Івано-Франківська обласна державна адміністрація.
“Ця подія стала яскравим символом сили, єдності та незламного духу Прикарпаття. Гуцульська коляда, що є елементом нематеріальної культурної спадщини України, об’єднала громаду в спільній молитві за справедливий мир”, — йдеться в повідомленні.
Під час заходу військовослужбовець Руслан Трач розповів про значення бартки — не лише як традиційного карпатського знаряддя, а й як символу гідності, захисту та духовної єдності поколінь.
Бартка
Бартки виникли водночас із заселенням карпатських схилів.
Опришкам були відомі кілька видів бойових топірців — барток, а також чекани та келепи. Келеп це дуже давня зброя, відома ще в глибоку старовину.
Бартку опришки часто досить вправно також вживали не тільки як ударну зброю, але і як метальну. Гуцульські топірці часто використовувались під час бійок у корчмах, де збиралася молодь, тому хлопцям дозволяли лише дерев’яні бартки, аби уникнути каліцтв.
Але в більшій мірі бартка слугувала ознакою одруженого чоловіка Держаки бартки були довгими, з ясена, їх прикрашали цікавою різьбою, сталеві леза відливали з візерунками.
Топірці виготовляли різних розмірів і з різного матеріалу. Для дітей і юнаків аби не покалічити одне одного — робилися маленькі дерев’яні, для мисливців і господарів — довгі, що нагадували тростини-ціпки, вони чудово допомагали пересуватися гірськими схилами та переходити швидкоплинні річки.
Бартка — була універсальною зброєю, що поєднувала в собі високу пробивну здатність (пробивала обладунок, товсту шкіру, черепні кості) з гарною досяжністю і невеликою вагою.
