Звідки виник і чому почав так активно просуватися так званий «мирний план» завершення війни в Україні? Очевидно, що його поява пов’язана з тим, що група з оточення президента Трампа — зокрема Віткоф і Кушнер — була надзвичайно вражена тим успіхом, який, на їхню думку, вони здобули під час укладення домовленостей між Ізраїлем і ХАМАСом щодо Сектора Гази. Їм здалося, що схожу модель можна перенести й на російсько -українську війну.
Але це була абсолютно хибна ідея, адже порівнювати конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом з війною між Росією і Україною — вкрай небезпечно і помилково. Хоча б через те, що Україна, на відміну від ХАМАСу, є незалежною державою. Україна — суверенна країна, яка сама ухвалює рішення щодо свого майбутнього. ХАМАС же залежить від цілої низки держав Перської затоки, які прагнуть хороших відносин зі США, хочуть робити з ними бізнес і є авторитарними режимами. Україна ж — демократична країна з іншою метою: вижити й зберегти себе як державу. Вона прагне бути членом Європейського Союзу. Та й Україну скоріше можна порівняти з Ізраїлем, а не с Хамасом, як виглядає це дехто робить. Тому спроби механічно перенести модель «гази» на Україну є не просто неприйнятними, а й небезпечними.
Саме тому Віткоф зателефонував Ушакову та запропонував, як саме Путін має діяти, щоб зірвати передачу Україні Томагавків та зробити неефективним візит Володимира Зеленського до США — візит, який мав бути успішним, але фактично став прохідним. Цей перший етап операції їм справді вдався.
Ще одна їхня мета – скасувати введені санкції не допустити прийняття нових і отримання Україною репараційного кредиту від ЄС.
Тоді ж Дмитрієв і Віткоф розробили план із 28 пунктів, який повністю відповідав російським інтересам — план припинення війни шляхом позбавлення України суверенітету і створення умов для подальшої окупації. Природно, що Україна ніколи не могла підтримати документ такого змісту. Саме тому Трамп довго не виносив цей план на обговорення.
Згодом, імовірно, або група Віткофа—Кушнера, яка прагнула заробити на реалізації плану, або російська сторона здійснила «вкид» документа в інформаційний простір. Це змусило Трампа публічно заявити про авторство та про початок реалізації «плану». Якби не цей інформаційний вкид, план тихо «помер» би всередині американської адміністрації: ні Рубіо, ні європейські партнери ніколи б його не підтримали.
Чому Росії було важливо оприлюднити план у первісному вигляді
Росія наполягала, щоб саме ця, російська версія документа стала основою для позиції Трампа. Про це безпосередньо свідчать телефонні розмови Дмитрієва й Ушакова, оприлюднені Bloomberg. Їм критично важливо було, щоб план не змінювався.
Версія ж мотивів появи витоків записаних розмов Ушакова наступна. Після того як Рубіо та європейські партнери почали активно переписувати документ, роблячи його прийнятним для Заходу, Росія втратила інтерес. Щоб вийти з процесу, який перестав відповідати її цілям, і були оприлюднені записи розмов Віткофа з Ушаковим і Дмитрієва з Ушаковим. Бо справжня мирна угода Путіну поки що не потрібна.
Ця масштабна інформаційна маніпуляція показує: Росія готова завершити війну — але виключно на своїх умовах, які передбачають ліквідацію українського суверенітету та повну поразку України.
Хто в Україні підтримує цей план і чому
Люди, які закликають до реалізації цього плану, насправді не виступають за мир, бо таким способом миру досягнути неможливо. Мир з Росією можливий лише через силу. Для цього нам потрібна підтримка США — у вигляді санкцій — та підтримка Європейського Союзу, зокрема фінансування України у формі репараційного кредиту або інших інструментів, які дадуть можливість державі прожити наступний рік.
Росія хотіла зірвати саме це фінансування, тому й ініціювала максимально швидке просування свого «мирного плану» на власних умовах.
Як завжди в таких ситуаціях, з’явилися політики, які намагаються скористатися хаосом, щоб заслужити прихильність Віткофа, Кушнера, інших людей у Трамповому оточенні а , можливо і самого Путіна. Саме вони просувають російські тези, закликають до прийняття плану та озвучують антиєвропейські гасла, які подобаються і Трамповому оточенню, і Кремлю.
Адже те, що сьогодні об’єднує ці дві сили, — це бажання бачити Європу слабкою та вирішувати долю Європи без самої Європи.
Про «втрату суверенітету» як інструмент російської та ультраправої пропаганди
Українському суспільству такі горе-політики нав’язують тезу про те, що вступ України до ЄС означатиме втрату суверенітету. Але ці гасла — не нові. Усі ультраправі партії, які хочуть послабити ЄС, використовують їх уже багато років.
Так, британський політик Найджел Фарадж заявляє: «Ми повинні звільнити себе від кайданів Європейського Союзу і повернути наш суверенітет». Те саме говорить і Віктор Орбан: «Брюссель має поважати наш суверенітет. Ми не дозволимо нав’язувати нам свою волю».
Усі ці сили — як у Великій Британії, так і в ЄС — виступають проти Євросоюзу й одночасно не підтримують Україну. Тепер подібні політики з’являються і в нас: вони мріють прийти до влади через підтримку Росії та окремих груп у Трамповому оточенні.
Але ці мрії — небезпечні для України. Адже саме членство в ЄС і підтримка ЄС є нашою найбільшою гарантією безпеки, виживання і самого існування Української держави.
