1. З очевидних позитивів – корупційну схему викрили саме антикорупційні органи. Було б гірше, якби ініціаторами скандалу стали журналісти. У такому випадку це означало б повну безпорадність усієї вертикалі влади перед корупційними викликами. Натомість схему розкрив незалежний державний орган, який і мав це зробити. На відміну від журналістських розслідувань, які часто лишаються без реальних наслідків, у цьому випадку юридичні наслідки настали буквально одразу.
2. Перша реакція влади на розслідування була суцільним провалом. Спочатку намагалися загасити скандал звичними методами — медійно. Зокрема, звинуваченнями в «антипатріотизмі» через сітку анонімних Telegram-каналів і провладних блогерів.
Цим влада вкотре продемонструвала відірваність від реальності, в якій живе країна. У ситуації, коли на четвертому році масштабної війни близькі друзі президента безсоромно грабують країну, президентське мовчання сприймається суспільством як доказ того, що президент «у долі». Або принаймні в курсі.
Подальші дії офісу президента більше свідчили про безсилля, ніж про улюблені для спічрайтерів «потужні рішення». Запроваджені через кілька днів санкції РНБО лише підкреслили це, адже за роки президентства Зеленського санкції з інструменту зовнішньої політики остаточно перетворилися на інструмент піару.
При цьому жодних рішень, здатних усунути причини цієї кризи, так і не ухвалили.
3. Причини кризи давно відомі, і про них не писав хіба що лінивий. Україна тривалий час живе в умовах глибокої управлінської кризи.
Якісне державне управління здійснюють нудні, але професійні бюрократи, які роками будують кар’єру, глибоко розбираються у своїй сфері та розуміють, які рішення потрібні для досягнення результатів.
Коли ж на ключових посадах опиняються друзі, то в найкращому випадку отримуємо систему управління, побудовану на дилетантстві. Як наслідок — влада живе в одній реальності, країна — в іншій. А фактичними керівниками держави стають «Че Гевара» та «Карлсон».
Вийти з кризи можна лише змінивши підходи до призначень, відновивши діалог із різними групами суспільства та припинивши переслідування за опозиційність. Тобто зробивши те, що називають «урядом національної єдності».
4. Я не вірю, що Зеленський може це змінити.
Він може щиро цього хотіти, але в його команди банально не вистачає знань, політичної ерудиції та досвіду.
Ідея «уряду національної єдності» красива, але зараз практично нереалістична. Єдність вимагає зусиль, пошуку балансів і фахової дискусії між професіоналами. Влада уникала цього у мирні часи, а під час війни зробити це в рази складніше.
Іронія в тому, що чим більше розгортатиметься поточна криза, тим вищою стане ймовірність складних змін. Це абсурд — робити це під час війни, але іншої влади в нас немає. І саме вона мусить знайти в собі сили ухвалити необхідні рішення.
5. Європа буде підтримувати Україну незалежно від корупційних скандалів. Безпека Європи сьогодні тримається виключно на стійкості України. Ми — єдиний боєздатний актив, на який можуть розраховувати європейці.
Кинути нас зараз означає через певний час отримати цю саму війну в себе вдома. А так ЄС має можливість не воювати, а «відкупитися» грошима — і саме цим він займається всі ці роки.
Це видно і за обережними заявами європейських політиків: вони намагаються подати ситуацію як звичайну, «прохідну» подію. Ще одну справу про корупцію — таку саму, як у Німеччині, Франції чи Британії.
І це дає результати: якщо в Україні це новина №1, то в західних медіа вона майже непомітна. Про Покровськ пишуть більше, ніж про Міндіча.
6. І нарешті — про війну. Як би не було захопливо обговорювати розслідування НАБУ, війна не припиняється. Під ракетним ударом був Київ, є загиблі. На фронті становище дуже важке: у Покровську наших військових менше, ніж росіян, розблокування Мирнограда просувається з великими труднощами, на Куп’янському напрямку ми на межі втрати плацдарму на лівому березі Осколу, а прорив росіян у Запорізькій області поки що не вдається зупинити.
Фронт не стоїть, як багато хто себе заспокоює, а постійно рухається. І саме цим подіям треба приділяти найбільше уваги.
А з Міндічем НАБУ розбереться і без нас.
Передрук не редагуємо. Оригінал тут.
