Щоб перемогти — потрібен ворог. Такий, з яким ти борешся.
Найкращий ворог — той, який не може відповісти. Це справді так.
Але ще важливіше — щоб цей ворог відповідав очікуванням суспільства і був своїм .
Чому образ Сороса спрацював, а Зеленського — ні?
Хоча жоден із них не збирався «захоплювати» Угорщину.
У 2019 році таке медіа “BuzzFeed” опублікувало розслідування «Неймовірна історія змови проти Сороса».
У ньому йшлося про американських політтехнологів — Джорджа Бірнбаума і Артура Фінкельштейна, які ще у 1996 році забезпечили перемогу Біньяміну Нетаньягу, попри відставання більш ніж на 20% від Шимона Переса.
Згодом саме Нетаньягу познайомив їх із Віктором Орбаном.
І вони зробили для нього головне — придумали «ідеального ворога».
У 2014 році колишні конкуренти соціалісти вже не підходили на цю роль. Потрібна була нова, драматичніша історія.
І її створили: Угорщина як оточена ворогами фортеця.
Османи.
Нацисти.
Комуністи.
А тепер — «глобальні сили».
Але будь-яка змова потребує обличчя.
Цим обличчям став Джордж Сорос.
Угорець за походженням. Багатий. Ліберальний. Підтримує громадянське суспільство.
Ідеальна мішень.
Перший принцип політтехнології: ідеальний ворог — це той, хто не може відповісти.
Так Сорос став глобальним мемом — від правого згодом протрампівського Breitbart News до RT( тобто Раша Тудей).
І важливо: ні Фінкельштейн, ні Бірнбаум, ні сам Орбан не обов’язково є антисемітами.
Їм потрібен був результат.
У розслідуванні згадується, що батько Бірнбаума пережив Голокост, а його діда фашисти застрелили на очах у родини.
І саме він став одним із тих, хто створив міф про «злого світового генія» Сороса.
Цей міф живе й далі — і в Угорщині, і значно ширше. Його підхопили інші, зокрема й Володимир Путін.
Зеленський теж єврей і навіть зовні трохи нагадує Сороса.
Але цей міф , де уже російські технологи намагалися з нього зробити ворога для Угорщини не спрацював.
Чому?
Бо Сорос був «своїм». Угорцем. Частиною національної історії.
А до чого тут Володимир Зеленський?
Люди вірять у ті міфи, які вбудовуються в їхню картину світу. І не вірять у ті, що не мають коріння.
Портрети Петра Порошенка і Путіна у 2019 році в Україні теж не спрацювали — хоча були чесними.
Бо навіть попри війну, яка триває з 2014 року, багато хто вірив, що з Путіним можна домовитися. Що він — не ворог.
Так само і в Угорщині: Зеленський не лише не є ворогом для угорців на відміну від Путіна для українців — він таким не сприймається.
А от Сорос — «свій», угорський єврей, якого легко вписати у конспірологічний сюжет про «зраду зсередини».
Тому, коли ми колись доживемо до справжніх виборів в Україні,
наші політики, найімовірніше, теж шукатимуть ворогів серед своїх.
Про автора: Микола Княжицький – український журналіст, Член австрійського Міжнародного інституту преси.
Передрук не редагуємо. Оригінал тут
