Не буду коментувати чутки. Але висловлюся щодо того, в якому стані влада підводить суспільство до анонсованого американцями «розміну територій».
1. Будь-який «розмін територіями» має ухвалити не Президент, Верховна Рада чи Кабмін. Його має прийняти суспільство. А для цього воно повинно володіти чесною інформацією про те, що відбувається в країні загалом і на фронті зокрема.
Позиція влади, що українці мають отримувати інформацію про війну з ефіру телемарафону або провладних каналів у Telegram, призвела до того, що багато людей не знають навіть базових речей — де йдуть бойові дії та як виглядає лінія фронту. Спробуйте такій людині пояснити, чому ще вчора їй казали, що все добре й під контролем, а сьогодні в цій «чудовій» ситуації раптом починається «розмін територіями».
2. Серед усіх чуток, які ширяться в медіа, немає нічого про гарантії безпеки для України. Наразі все звучить так, що Україна має залишити свої міста, а Росія нічого не повинна робити.
Нагадаю ще раз те, про що писав неодноразово: ключове питання завершення війни — це гарантії, що вона не почнеться знову. Саме гарантії безпеки — головна розбіжність, яка не дозволяє (і, на мій погляд, не дозволить) досягти припинення війни.
3. Підписання угоди про «розмін територіями» матиме цілком очевидні юридичні наслідки для підписантів. Навіть якщо влада захоче розділити відповідальність і перенести тягар підписання на Верховну Раду, сучасна правова система побудована так, що навіть обговорення таких питань уже може потягнути на кримінальну справу. Нагадаю, Петро Порошенко за Мінські угоди у 2019 році отримав кримінальне провадження від ДБР за заявою Портнова, хоча там і не йшлося про «розмін територіями».
І тут наступна проблема для влади: коли ваша правова система налаштована не на розслідування злочинів, а на переслідування тих, хто владі не подобається, то ця сама недолуга система працюватиме й проти вас — щойно ви втратите владу. Ті самі «дресировані» кадри правоохоронних органів, які зараз відкривають справи «за дзвінком», робитимуть те саме проти своїх колишніх керівників.
Слабка та політично залежна правоохоронна система, яку влада будує на наших очах, має сенс лише в одному випадку — якщо ви плануєте залишатися при владі назавжди. Путін чи Лукашенко це добре розуміють, тому й тримаються за владу. Адже її втрата матиме для них цілком передбачувані персональні наслідки, і Гаага може бути не найгіршим з них.
За всю історію України лише один президент зумів переобратися на другий термін. Тож коли ті самі «тилові» силовики, яких нинішня влада навчила переслідувати опонентів, почнуть діяти проти неї ж, це, можливо, виглядатиме як іронія долі, але для країни стане черговим жахом.
Тут мав би бути висновок про демократію, чесність влади перед суспільством і відповідальність перед законом. Але, мабуть, корисніше, щоб висновки зробила сама влада, і бажано якомога швидше.
Джерело: фейсбук Миколи Княжицького
