Цензура в російській книжковій індустрії після початку повномасштабної війни трансформувала не лише ринок, а й саму природу тексту як культурного продукту.
Раніше на росії втручання держави обмежувалося вибірковими заборонами чи тиском на окремих авторів. А нині це масштабна інфраструктура контролю, що охоплює весь цикл книговидання: від рукопису до полиці магазину, повідомляє Служба зовнішньої розвідки.
Як пояснили в службі, ключовою ознакою нової реальності стала поява так званого блекауту – фізичного закреслення фрагментів тексту. Нині це стало візуальним символом цензури, яка більше не приховується, а відкрито демонструється. У результаті читач отримує не цілісний твір, а фрагментований.
Причиною цього стало різке посилення законодавчих обмежень. Під заборону або жорстку модерацію на росії потрапили:
- будь-які згадки про війну,
- критика російської агресії,
- теми ЛГБТК+, еміграції,
- деколоніальний дискурс,
- описи, пов’язані з наркотиками чи самогубством.
Унаслідок цього тисячі книжок перевіряються, маркуються або вилучаються з продажу. Цензура застосовується незалежно від часу написання твору. Навіть класика світової літератури піддається «очищенню» через нові переклади або перевидання.
Деякі російські видавництва вдалися навіть до використання штучного інтелекту, щоб виявити «небажаний» контент. Це призводить до ситуацій, коли під заборону можуть потрапити звичайні сцени або навіть окремі слова. Водночас остаточне рішення залишається за редакторами та юристами, які змушені діяти в умовах високих ризиків – від штрафів до кримінального переслідування.
«Блекаут» як поетичний прийом історично використовувався в мистецтві як форма протесту або переосмислення тексту. Однак на сучасній росії він набув протилежного значення: замість викриття прихованого змісту він служить інструментом його приховування. При цьому кремль не врахував, що в цифрову епоху читач легко може знайти оригінальний текст. Натомість створюється інший ефект – нормалізація відсутності. Чорні рядки стають звичними і сприймаються як частина «правил гри».
У підсумку, кремлівська цензура чинить так, що книжка перестає бути джерелом знань і перетворюється на об’єкт ідеологічної обробки, де навіть відсутність тексту має політичне значення.
