Батьки, які ухвалили рішення виховувати своїх дітей російською в Україні, мають усвідомити всього кілька речей:
1. Дитина щодня перебуватиме в когнітивному дисонансі між мовою вдома та реальним світом навколо, що неминуче гальмуватиме її інтеграцію та розвиток. Не тому, що існує кілька додаткових мов, а тому що дві одночасно є побутовими і базовими.
2. Російськомовним дітям у майбутньому об’єктивно складніше навчатися, скласти НМТ та вступити до хорошого вишу. Навіть до московськіх вишів їх теж не візьмуть — бо російська в них залишиться розмовною.
3. Їм буде все складніше соціалізуватися в інтелектуальних і креативних колах, де російська майже не звучить і вже давно стала маркером маргінальності. В Україні вже не залишилось культурних діячів та інтелеутуалів, які досі послуговуються російською.
4. Будь-яка публічна сфера, державна служба, сучасні медіа чи прогресивний бізнес вимагають вільного, органічного володіння українською, метафоризму, а не постійного перекладу в голові. Їм буде складніше, аніж тим, хто виростав з українською.
5. Вони неминуче потраплять у чужий інфопростір. Споживаючи імперські сурогати, буде складно відчувати причетність до країни, у якій вони народилися, та її сучасної культури, політики, громадського сектору. А якщо наперед готуєте їх до еміграції — краще одразу вивчайте з ними польську чи чеську.
6. З великою ймовірністю, вони в майбутньому запитають: Мамо, тату, а чому ви вчили мене мовою ґвалтівників та вбивць, які прийшли на нашу землю? Краще підготуйте заздалегідь якусь вдалу відповідь.
7. Виправдання, що дитина знатиме на одну мову більше — це самообман. Через мовну спорідненість це найчастіше призводить до каші в голові, суржику та нездатності грамотно комунікувати жодною з них без докладання додаткових зусиль. Справжні двері у світ, глобальні знання, доступ до світових культурних шедеврів в оригіналі та кар’єрні перспективи відкриває англійська, а не мова країни-ізгоя.
Але є один сценарій, коли все написане вище не працюватиме і ви зможете потираючи руки казати: «я же говоріла». Це — якщо Україна програє. Тоді ви справді будете у виграші, тоді ваша ставка на російськомовність таки спрацює. Тоді ваші діти матимуть кращі перспективи. В окупації, прислуговуючи «старшому брату»
Про автора: Богдан Логвиненко — український письменник, журналіст, телеведучий, літературний критик, редактор, громадський діяч.
Передрук не редагуємо. Оригінал тут
