«Минуле не відходить з інформаційного поля безкінечності. Його емоційна пам’ять жива й перебуває в постійному контакті з сьогоденням. Особливо це стосується несправедливого забуття, байдужості, трагедій, відсутності емпатії… Особливо це стосується родинної й національної пам’яті… Наше поверхове знання минулого та небажання стати причетними до болю й страждань, відсутність свічок у Дні пам’яті жертв Голодоморів відповідають якнайкраще на питання: «Хто я?» і «Чиї ми?». Щораз кожна така дія чи її відсутність торкаються мене особисто. Тож я долучаюся до проєкту Творення Музею Голодомору і дуже дякую за цю почесну місію стати Амбасадором цієї важливої справи», – каже Ірма Вітовська.