Останні кілька тижнів у Івано-Франківській міській раді були доволі напруженими. Після сумнівного проведення у міськраду семи депутатів‑опозиціонерів у фракції БЮТ та «Наша Україна» в раді нібито створилася «конституційна» більшість в дві третини голосів, яка може навіть оголосити недовіру міському голові і в місті можуть розпочатися дочасні вибори. У всіх, хто слідкує за цими подіями, ледь не щодня виникають запитання. Як є і що буде далі? Чого тепер вимагатимуть депутати і які їхні подальші дії? З такими запитаннями ми і прийшли до депутата міської ради від фракції БЮТ Володимира Стасюка.
Маєте вже «конституційну» більшість у міській раді, — якої так прагнули. Тож що будете робити далі?
На мій погляд, конституційна більшість насамперед потрібна, — щоб можна було підтвердити деякі наші рішення і подолати вето, які накладає міський голова. Логіка в цьому є — тоді рада є повноцінна і повноправна. Люди голосували за партію, якщо хочете бренд, і вони хочуть, щоб ми виконували те, що обіцяли. А як можна виконувати, коли замість 17 всього 12 депутатів? Чомусь законодавець передбачив, що для прийняття рішення має бути понад 50 % від «спискового» складу міської ради, а хтось може бути у відрядженні, на лікарняному чи просто засумніватися, і тоді прийняття важливих рішень ускладнюється.
Плануєте перевибори міського голови? Вірите у те, що — це щось змінить, якщо зараз подивитися на приклад Києва, де нічого так і не змінилося?
Я не думаю, що є резон. Повний склад потрібен для нормальної — роботи. Навіть якщо спрогнозувати недовіру і перевибори міського голови, то знаємо, що ніхто більше не є «розкручений», а мер дуже фотогенічний, гарно вміє говорити, добрий комбінатор, треба віддати йому належне. Попри те, що партії кажуть, що міський голова поганий, жодна з них нічого не робить, щоб нарощувати якийсь потенціал. Наприклад, БЮТ також нічого не робить в плані «розкрутки» якогось кандидата на посаду міського голови.
Чому ж Ви нічого не робите? —
Це питання не до мене. —
А хто Вас має «розкручувати», якщо не Ви — себе?
— Є люди, які б могли бути мерами, але не хочуть, а є люди, які не можуть, але дуже хочуть, скажімо нинішній міський голова. Я відношу себе до тих людей, котрі могли б бути, але нині цього не прагнуть.
Вам перейшло? —
Я ніколи і не хотів. Буквально за кілька днів до завершення — висування кандидата на посаду міського голови мене просто «вламали», і то з другої чи третьої спроби. Ми розуміли, що перемагати тут нема як, бо ми два роки і я в тому числі «розкручували» Віктора Андрюсовича. Якщо би я хотів тоді, то я б поставив перед собою конкретну ціль, залучав ресурси. Зрештою і партія наша серйозно не йшла до цього. Не було серйозних публікацій в пресі, тільки живі зустрічі з людьми, на яких ми робили акцент не на посаді голови міста, а на виборах депутатів усіх рівнів.
5 лютого 2004 року, більше ніж за два роки до виборів, я у Сусака Петра Дмитровича (депутата міської ради минулих скликань — ред.) на дні народженні вперше у присутності товариства, в тому числі і депутатів міської ради, проголосив, що будемо мати наступного мера Віктора Анушкевичуса. Дехто погодився. А дехто навіть здивувався.
Отже, саме Ви були першим депутатом в міській раді, — який передбачив, що В. Анушкевичус стане мером. Передбачали Ви у свій час і перемогу З. Шкутяка, можливо і зараз готові передбачити наступного мера?
Зараз мені не цікаво передбачати. Я ж не провидець. Давайте — говорити відверто: у Шкутяка я бачив переваги, бо він був господарником, з бандерівського краю, я вважав, що він би мав бути кращим. Коли я побачив молодого, розумного, ціпкого В. Анушкевичуса, який ріс на моїх очах, то я кинув виклик Зіновію Васильовичу, бо були об’єктивні причини: не зовсім вдала, на мій погляд, діяльність на посаді мера. А прогнозувати зараз — справа невдячна. Зрештою нині задаю собі запитання: чи взагалі можливий «нормальний» мер в нинішніх умовах?
Розкажіть трохи про роботу міської територіальної — виборчої комісії. Кажуть, що фракція БЮТ та «Наша Україна» купили її членів, аби комісія нарешті почала працювати?
Я теж десь чув таку плітку. Я задам вам зустрічне запитання: — а скільки їм платили за те, щоб вони не ходили на засідання і зривали засідання? Бо треба лише прийти на засідання, що є обов’язком його членів, а голосувати можна по‑різному. Коли людина не йде на ці засідання, то скільки ж за це їй треба платити? Ще невідомо хто і за що платив.
На одному засіданні сесії міської ради якось у Ваш — бік сказали, що Ви вічний опозиціонер. Ви не відмовились від цього, бо вважаєте, що «справжня інтелігенція» завжди в опозиції. Як так?
Це сказав Чупірчук. Взагалі, ця фраза належить Зіновію — Васильовичу Шкутяку, він сказав її, а Богдан Васильович Чупірчук всього лиш її повторив. Логіка в цьому є. Бо в людини є два начала: добре і погане. Якщо б я був в опозиції до того поганого, що є в мені, то я б тільки від того був задоволений.
З іншого боку, в педагогіці давно відомий факт, що справжня інтелігенція (хоч я не кажу, що я 100 % належу до найвищої інтелігенції) завжди мала б бути в опозиції до влади як розумна противага до її неправильних дій. З іншого боку, я ж не до народу в опозиції, а лише до певних дій, які демонструє влада.
Насправді виглядає, що Ви в опозиції не до дій, — а до персони мера…
Персона є носієм дій. Але ж, наприклад, мер один з перших — в державі заборонив щеплення (від кору та краснухи сумнівного виробництва — ред.), у цьому я його підтримую. Наприклад, купівля 14 машин швидкої допомоги в один момент за сумнівною лізинговою схемою — це дурниця. З цим зараз є дуже багато проблем, наприклад, реєстрація, страхування і т. д. Але для звичайного пересічного іванофранківця — це подія.
Містом ходять чутки, що Анушкевичус відмовився давати — кілька шматків землі БЮТівцям і через те ви всі перейшли в опозицію. І все, що ви йому зараз пред’являєте, далеке до істини.
Я не приходив до нього по землю. І за чотири скликання — у міській раді я не взяв ні нерухомості у вигляді майна, яку розбирали за копійки, ні жодного клаптика землі. Треба назвати тих людей, показати документи, бо ж ніхто не приходить по землю без паперів. Це все могло зберегтися.
Насправді БЮТу потрібно було десь півроку, щоб розібратися. Основна причина — це те, що не була створена спільна програма. Д. Шлемко виголосив заяву про те, що БЮТ рекомендує не підтримувати кандидата БЮТу на посаду мера, а підтримувати саме Анушкевичуса, за це він підписав цю з нами угоду. Він, до речі, кілька днів перед тим прийшов і сказав при свідках, що готовий підписати чистий лист паперу. За два дні до виборів (24 березня 2006 року) мер підписав з БЮТом угоду про спільну програму дій і контроль за її виконанням. Ми йому постійно про це нагадували: і я, і Д. Шлемко, але він не захотів її виконувати.
Подейкують, що Ви маєте пряме відношення до «Тестів — для дорослих», що публікуються на сторінках газети «Вечірній Івано-Франківськ», це правда?
– Є таке, я бачив і читав. Здається, було в двох номерах. Такими думками ви в принципі робите мені комплімент. Мені це приємно, бо деякі з них мені сподобалися. Для мене це честь, бо це оригінальна ідея, я такої не зустрічав у Івано-Франківську. Не виключаю, що якби тести складав В. Стасюк, то деякі з них були б цікавішими, ніж ті, які складає Іванка Новожидова.
Як Ви прокоментуєте голосування за призначення — референдумів міського голови та міської ради, яке відбулося 15 квітня і яке, до речі, зачепили «Тести для дорослих»?
Фракція «Наша Україна», як на мій погляд, не хотіла, щоб це — рішення пройшло, але фракція БЮТ голосувала.
Як голосувала, якщо було всього лише 18 — голосів?
В УНПістів є лише 13 голосів, з них кілька не було. — Проголосували всі БЮТівці, які були присутні у залі. Нам в принципі це рішення було й вигідне. Зараз мені важко сказати хто саме, але пам’ятаю, що я голосував, і Бачкур, і Чуприна. Ми голосували за всі три проекти рішень. Можливо, у вас очі розбіглися, бо то було у великій сесійній залі. Повірте мені: я знаю, що кажу.
Тетяна Соболик, газета “Репортер» №22 від 29 травня 2008 року
Версія для друку
